клуб "Полковнику ніхто не пише" (Рига) Андіс Сіліс, Рейніс Лиепиньш Інтер'єр клубу "Полковнику ніхто не пише", оформлений в дусі старої квартири

Перейтив галерею

Фото: Євген Лучин

Текст: Надія Серебрякова

архітектор: Андіс Сіліс, Рейніс Лиепиньш

Журнал: Na (47) 2001

Перше знайомство з інтер'єром клубу "Полковнику ніхто не пише" (Riga, Peldu, 26/28) відбулося ввечері, в неформальній обстановці. Приміщення постало перед нами в образі живого організму, що поширює потужну енергетику. Велику роль у створенні подібного відчуття зіграла різноманітна підсвічування, в тому числі синя неонова, здатна перетворити будь-який інтер'єр. Металеві конструкції бару і пластини, що підтримують товсті стіни, труби, простягнуті під стелею, гнутий місток, що веде з одного залу в інший - все це надає деяку жорсткість і міцність інтер'єру, кожен день приймає величезна кількість молоді. Але нагадуємо, клуб вигдядіт так лише ввечері, при певному освітленні і великому скупченні народу. Зовсім інший образ виникає днем. Світло не акцентує нашу увагу на суворому металі, а м'яко ковзає по дерев'яних поверхнях столів, стільців, старого буфету. Інтер'єр здається як би заснув, але дуже теплим і близьким завдяки знайомим з дитинства предметів, хоч вони і пов'язані з критикованим нині часом. Найбільш колоритно тут виглядає розташована поруч з входом в санвузол стара-престара металева раковина з краном. Простір клубу здатне змінюватися в залежності від освітлення, часу доби, нашого настрою і навіть музики, а це, як нам здається, - найбільш важлива властивість вдалого інтер'єру.