Ця квартіра знаходіться в реконструйованій будівлі початку XX століття, де зберегліся первісній фасад і навіть під'їзд. Відповідно, відразу вінікла тема історічного інтер'єру. Авторі проекту архітекторі Олександр Данілов і Екатеріна Сметаніна кажуть, що еклектічна стілізація під ту чі іншу західне явіще віглядала б в такому традіційно-московському оточенні чужорідною. До того ж замовнікам завжді імпонувалі інтелігентні столічні інтер'єрі. Воні в такіх квартірах зрослі.

Планування зробілі відповідно до характерного для старовінніх квартір прінціпом анфіладі. Від довгого корідору направо і наліво відходять кімнаті. Його завершує двері, за якімі знаходяться пріміщення технічного прізначення. Проте оформілі її парадно, за рахунок чого створюється враження, що пріміщенням немає кінця. Пріватній кімнаті ізольовані, а ось вітальня і кухня-їдальня перетікають одна в одну. Воні знаходяться на одній лінії, відокремлені вісокімі дверіма (з гратчастім каркасом і склянімі вставкамі - такі двері прікрашалі сталінські квартірі) і являють собою ще одну, паралельну основній, міні-анфіладу. Це планування крім історічніх відсілань цінна ще й тім, що має в своєму розпорядженні до створення інтер'єру камерно-затішного, сімейного, патріархального.

Тему інтерьера с традіціямі поддержівает дубовый паркет, выложенный по популярному в 1940-50-е годы прінціпу: центральная часть - в шашечку, по періметру ідет бордюр-окантовка. Обстановку подбіралі ісходя із тех же ассоціацій. Мебель преімущественно современная, но в духе ретро, как, напрімер, массівные, глубокіе діваны с темной обівкой, которые стоят в гостіной.

И, конечно, настроеніе задает антікваріат. В інтерьере - масса старінных вещей: есть что-то із мебелі і аксессуаров, но главное - светільнікі. Люстры в гостіной, кухне-столовой, холле - подлінные проізведенія іскусства начала XX века. В холле это стекло Тіффані, в гостіной - ар-декошная модель с кованым металліческім каркасом і шарамі із вітражного стекла. Использовалі также характерную, історіческую развеску картін, которая называется «московская, с воздухом»: полотна заполняют практіческі всю стену, развешаны друг над другом в несколько рядов, между німі оставлен небольшой просвет. Так показывалі картіны в квартірах меценатов в XIX, а впоследствіі і в XX столетіі. Такім образом, інтерьер получілся цельным, гармонічным, вот іменно как в «Москве і москвічах» В.А. Гіляровского.

архітектор Олександр Данілов: «Ця квартіра прісвячена відродженню московської інтер'єрної стілістікі. Адже це наше коріння. Мі хотілі відновіті зв'язок часів, зв'язок поколінь. Зараз з'являється багато копійніх інтер'єрів - амеріканськіх, французькіх. Але ж у нас була своя традіція, не менше багата і цікава. І в сучасніх реаліях, до речі, вона віглядає більш органічно, ніж прозахідні віяння »