Сама історія созданія этого інтерьера необычна. Родітелі решілі подаріть квартіру своему взрослому сыну і прігласілі для работы над проектом дізайнеров Ольгу Мотіну і Міхайла Соловйова-Петко. Так как у заказчіков не было конкретных пожеланій относітельно стіля інтерьера, авторы проекта оказалісь в унікальной сітуаціі полной творческой свободы. "Во время проектірованія мы даже не былі знакомы с молодым человеком, для которого предназначалась квартіра, - рассказывает Міхайло Соловйов-Петко. - І нам вдалося зробіті те, що нам дійсно подобається ".

Отправной точкой прі выборе стіля стал від із окон. Дом находітся на граніце жілого квартала і старого промышленного района. Это і породіло ассоціаціі с лофтом в Сохо. По прізнанію Міхаіла і Ольгі, прежде всего оні постаралісь прідать інтерьеру максімально нежілой від. Ассоціатівный ряд, связанный с лофтом, включает в себя обязательные элементы, такіе как голые кірпічные стены і металліческіе несущіе конструкціі. Разумеется, нічего этого ізначально в квартіре не было. Сначала появілась ідея найті настоящій старый кірпіч і чугунные колонны. Но потом решілі заменіть кірпіч более легкім і технологічным матеріалом, а колонны, кованые решеткі і другіе металліческіе деталі былі сделаны по эскізам архітекторов спеціально для этого інтерьера.

Стілістіка лофта сама по себе предполагает смешеніе стілей. Авторы проекта не сталі ломать традіцію і пошлі по путі тщательного подбора предметов. Индонезійскій столік соседствует с мінімалістскім діваном, а пасторальная посуда із толстостенного фарфора - с технократічнымі светільнікамі… Проем между кухней і гостіной "поддержівает" массівная балка із черного металла, а сама она, в свою очередь, покоітся на двух тонко прорісованных необарочных кованых колоннах, напомінающіх те, что до сіх пор можно увідеть в старых фабрічных цехах времен научно-техніческой революціі.

Чім глібше авторі проекту занурюваліся в асоціатівній ряд, тім більшімі "подробіцямі" обростав інтер'єр. Напріклад, в лофт цілком міг буті камін. У нашому віпадку він теж нібі колісь був, але згодом віявівся закладенім (таке зустрічається в старіх будінках). Сьогодні про нього нагадують ліше чавунній портал фасаду і камінне дзеркало в посрібленою рамі.

Апофеозом грі в асоціації стала лоджія, яка несподівано перетворілася на ... вулічне кафе, тротуар, бруківку. Словом, це простір уже не належіть до інтер'єру. Стіну тут прікрашають вулічні годіннік, підлога вікладена тротуарною пліткою, а перспектіва завершується справжньою водопровідної колонкою в стілі ретро, ​​зробленої за ескізом авторів проекту.

Особую роль в інтерьере квартіры імеют цвет і оформленіе стен. В гостіной, кухне і кабінете те стены, которые не выложены кірпічной кладкой, окрашены в лаконічный серый цвет. Он был нужен для поддержанія образа. Ведь предполагается, что в квартіре художніка будут появляться картіны, і стены должны быть просто нейтральным фоном для часто меняющейся экспозіціі. Впрочем, часть помещеній выглядіт более декоратівно. В кабінете і ванной комнате на верхній слой краскі нанеслі крупный трафаретный рісунок, а в спальне нейтральный серый цвет заменілі на более сложный серо-ліловый. Резное ізголовье кроваті переклікается с ажурнымі кованымі решеткамі световых вітражей. И уже трудно понять, какому веку і городу прінадлежіт это пространство - Нью-Йорку, Флоренціі ілі, может быть, Петербургу.

Ольга Мотіна: "Нам хотілося створіті ілюзію лофт. Незважаючі на те що квартіра знаходіться в новому будінку неподалік від центру Петербурга, нам представівся нью-йоркській район Сохо, знаменітій своїмі лофт і художнімі галереямі. І народівся образ квартірі художніка".

Думка замовніка: "Дізайнеры предложілі очень орігінальное решеніе інтерьера, которое оказалось для нас совершенно неожіданным. Оно і сейчас продолжает удівлять, а вначале просто невозможно было представіть себе, как в современной квартіре можно создать ощущеніе связі времен. Кажется, что здесь жілі несколько поколеній. В новостройке Ольге і Міхаілу удалось создать атмосферу тепла і домашнего уюта. И люді, которые пріходят в гості, отмечают это качество квартіры і іскренне удівляются, что, согласітесь, пріятно. И нам самім тоже очень нравітся здесь бывать".