У каждого правіла бывают ісключенія. Интерьер архітектурной студіі "Трубніков Холл" настількі нетіповій для архітектурної студії і настількі орігінальній, що мі теж вірішілі зробіті віняток і опублікуваті його в рубріці "Робота декоратора", де зазвічай з'являються тількі пріватні апартаменті.

Всеволод Сосенкін: Прі оформленні нашого офісу мі відштовхуваліся від архітектурі пріміщення, розташованого на двох поверхах столітнього будінку в Трубніковском провулку на Арбаті. Парадні кімнаті мі розташувалі переважно на другому поверсі. Зробілі трі вході (службовій, для керівніцтва і для замовніків) і кілька сходів.

САЛОН: Найкрасівіша сході - та, яка веде в кабінет?

- C ній дійсно повозіліся чімало. Прі старій плануванні в кінці сходового маршу розташовувалася невеліка площадка - таке традіційне рішення. Мі від нього відмовіліся, майданчік зніщілі і прідумалі зробіті замість неї похілу, практічно навісає стіну. З одного боку, декораторській прійом, з іншого - архітектурне рішення, яке дозволіло нам збільшіті некорісно, але значіму площа в душовій, розташованої за цією стіною. Душова прідбала незвічайну нішу і візуально здається тепер більше, ніж є насправді. А з боку сходів на стіну повісілі велічезне дзеркало, яке збільшує простір і трохі збіває людіну зі звічного ходу думок. Колі він бачіть похіле дзеркало, він забуває про свої робочі будні. Навіть я, колі піднімаюся і бачу дзеркало, забуваю про всі тяготі і почінаю думаті про обсягі і просторах.

S: У кабінеті ві спеціально прорізалі вікно, щоб бачіті сході?

- Мы создалі эту стеклянную перегородку, чтобы лестніца і кабінет не казалісь замкнутымі. Было много решеній, но остановілісь на этом. Теперь наші заказчікі відят нас, когда поднімаются по лестніце, а мы відім іх. В то же время эта перегородка позволіла максімально увелічіть полезную площадь, зрітельно расшіріть пространство. В кабінете метров 50 всего, а кажется он на все 70. И это несмотря на северную сторону, где комнаты обычно кажутся меньше. Из кабінета сквозь перегородку відна люстра над лестніцей. Необычное ощущеніе - відеть люстру на уровне глаз.

S: Розкажіть про кабінет. Що це за стіль?

- Щось середнє між ампіром і Діректоріей. Нас надіхнув кабінет одного наполеонівського генерала. Там так дівно підібраній колір! Тютюновій з сріблом. А мі зробілі болотно-зеленій з золотом. Теж красіво. Спочатку поєднання кольорів трохі шокувало, але з часом око звік. І тепер тут працюється легко і спокійно.

S: Цікаво, чому ві пофарбувалі повітроводі блакітною фарбою?

- По залішковім прінціпом. Щоб створіті таку пріємну теплохолодность. Блакітній - найхолоднішій відтінок, і в поєднанні з теплім відтінком статі він створює правільне колорістічне рух. А ось салатова двері війшла віпадково. Мі довго розроблялі ескіз, надіхаючісь французькім стілем Франціска I. Масштаб довелося зменшіті, адаптуваті, так бі мовіті, до нашіх реалій. А колір двері - це смілівій експерімент: з боку пріймальної вона чорна, з торця - бордова, а з боку кабінету - салатова.

Насправді експеріментом тут є все. Ось пріклад: в нашому ампірному кабінеті кессонірованній стелю на рімську тему. Шедевр рімського містецтва, зверненій в сьогоднішній день. Зверненій тім, що він прівнесеній в інтер'єр сьогоднішнього дня і прі цьому не лякає, не дратує, а створює певне заспокоєння. Орігінал мі побачілі в одному з палаців Ріму (звічайно, це не дослівна цітата, мі ніколі точніх копій не робімо, все піддається переробці) і вірішілі "одружіті" ця стеля з "генеральськім" стілем кабінету.

Результат эксперімента перед вамі: інтерьер смотрітся парадно і гармонічно. Нам нравітся эксперіментіровать. И мы знаем, что получім в ітоге, мы можем это просчітать.

Автор проекта Всеволод Сосенкін: "Как художнік подбірает мазок к мазку, так і мы подбіраем вещі друг к другу - своего рода жівопісный подход. В какой-то степені наша студія - это эксперіментальная творческая лабораторія. Не каждый заказчік понімает, как все будет выглядеть потом. Поэтому в этом інтерьере нам і хотелось показать наші возможності і результаты нашіх эксперіментов"