Ця історія почалася кілька років тому. Власники квартири, про яку ми хочемо розповісти, деякий час жили в Європі, і за збігом обставин саме на ці роки припав сплеск інтересу до мінімалізму на Заході. Повернувшись до рідного Петербург, вони вирішили облаштувати побут відповідно до своїх новим уявленням про комфорт, в стилі, повністю позбавленому зовнішнього епатажу Для втілення мрії була обрана квартира в новому будинку, "що виросло" в мальовничому куточку Петроградської сторони. Вже саме поєднання історичного середовища та сучасної споруди відкривало вельми привабливі перспективи. І все ж точкою відліку в роботі над цим проектом господарі вважають знайомство з архітектором Михайлом Барашкова. Так сталося, що власники квартири і архітектор поділяють любов до мінімалізму, і тому загальний напрямок стилістичних пошуків було визначено відразу. Вибір планувального рішення теж не зажадав особливих зусиль, так як ще на етапі будівництва з існуючого простору витягли максимальну користь. Перше, що кидається в очі, - велика кількість білого кольору, на який наражається нас ще в передпокої і досягає апогею в гостьових приміщеннях. Уважний погляд вловлює найтоншу гру відтінків, яку можна назвати: "біле і ще білішими". Експеримент з колористикою цілком вдався, тим більше що він знайшов продовження в своєрідному союзі різних матеріалів. Світлий мармур підвіконь повторюється в підлогове покриття, нержавіюча сталь на кухні мирно уживається з матовим алюмінієм, ламінат стінних панелей виглядає не менш благородно, ніж поліроване скло. Настільки нетрадиційне поєднання матеріалів могло б шокувати, але ретельно підібрані відтінки і фактури тільки підкреслюють глибину білого кольору і діапазон його можливостей. Єдиний простір вітальні, їдальні і кухні розділене острівної перегородкою. Ця перешкода досить умовна, і тим не менше вона дозволяє чітко позначити межі основних зон, зберігши загальний обсяг приміщення. Незначні зсуви і повороти площин роблять перспективу глибше. Так лінія вбудованих панелей розташовується під невеликим кутом до лінії стіни, а острівна перегородка злегка розгорнута навколо своєї осі. Завдяки тому, що будинок має ступінчасту форму, з самого початку виникло бажання розширити корисну площу квартири за рахунок освоєння неексплуатованої покрівлі нижнього поверху. Але як? Первісна ідея влаштувати тут відкриту терасу була приваблива, але непрактична. Петербурзький клімат відомий своїми дощами, а значить використовувати її можна було б тільки влітку. І все ж рішення знайшлося. Пристрій критої тераси дозволило не тільки збільшити загальну площу квартири на 40 м2, но и обзавестись кабинетом, камином (которые в прежнем проекте не были предусмотрены) и целым городом впридачу - со смотровой площадки второго яруса открывается великолепная панорама. Признаться, находясь здесь, меньше всего думаешь о том, что за изящной конструкцией, парящей в воздухе, стоит сложнейший инженерный расчет. Между тем пришлось решать по-настоящему сложную задачу: консоль из стальных швеллеров самонесущая, так как в этом месте нет капитальной стены, на которой ее можно было бы закрепить. Лестница, балкон, огражденный стальными тросами, и несущая конструкция остекленного ограждения привнесли в интерьер техногенную ноту. Цветовая гамма стала более насыщенной, но все равно тяготеющей к монохромности. Огромный фонарь террасы наполнен солнечным светом днем и лунным - ночью. Он манит к себе. И нет никакой возможности устоять перед соблазном подняться на балкон и окинуть взглядом город, простирающийся до самого горизонта. Архитектор Михайло Барашков говорит об этом так: "Для меня принципиально важно видеть город из окон квартиры. Как будто ты получаешь в подарок к квадратным метрам общей площади квадратные метры картины..." И мы склонны с ним согласиться.
Перейтив галерею 
