московська квартира загальною площею 110 м2 Сергій Ачкасов, Володимир Варганов, Михайло Заславський

Перейтив галерею

Текст: Ольга Вологдина

Фото: Олександр Камачкін

архітектор: Сергій Ачкасов, Володимир Варганов, Михайло Заславський

будівельник: Микола Метьолкін, Володимир Веретін

Журнал: (63)

Дискусія про вичерпаність ідей не нова. Суперечки навколо одного з головних питань розпалюються час від часу з новою силою. Відсутність сюжету, самобутньої ідейної основи - поки ще мало затребувані форми подачі "матеріалу". І все ж ситуація поступово змінюється. Архітектурна "андеграундна" тенденція отримує статус легітимного напрямки. І справа тут не тільки в знаковому для сьогоднішнього часу захоплення постмодерному. Швидше в тих можливостях, які відкриває так звана "безідейна" методика Образ квартири створювався в емоційній тональності, інтуїтивно. Ідейними "отсчетами" для архітектора Сергія Ачкасова стали і спогади побаченого колись в дитинстві, і яскраві враження, що вразили сьогодні. При цьому інтер'єр не має чіткої стилістичної парадигми. Так само як і назвати його еклектичним буде невірно. Взагалі, давати йому будь-яке було визначення - означає йти хибним шляхом, де, як відомо, неправильна посилка веде до помилкового висновку. Бо інтер'єр ... суперечливий, нелогічний і непередбачуваний. Як говорить сам архітектор: "Композиція даного інтер'єру швидше джазова, ніж сюжетна. Зараз все до того стурбовані" сюжетної "конструкцією, жанром, стилістикою, а я особисто полюбив безсюжетність. Контекст - велика сила ..." Отже, парадокс перший. З одного боку, вихідні параметри - середньостатистичне зонування: звичні кухня, їдальня, вітальня і спальня; відносно невелика площа, горезвісні "заповіді" Держкомархітектури і підвищений інтерес замовника до якості будівництва. Іншими словами, весь джентльменський набір, на відсутність якого вітчизняним інтерьеростроітелям рідко доводиться нарікати. З іншого боку, лабіринтова планування, абстрактний колір стін (у психології сірий "колор" часто називають нейтральним, нічийною територією, межею, яка відділяє один від одного протилежності) і практично повна відсутність ... дверей. Схоже, звичка жити в малих апартаментах у наших співвітчизників в крові. Інакше чим пояснити "розподіл" без того скромного за габаритами простору на ще менші зони? Саме тут криється казус номер два. Звичайно ж, не ностальгією і любов'ю продиктовано це архітектурне рішення. Єдино бажанням візуально збільшити метраж. Згідно авторської концепції, простір організовано за принципом смикшированного лабіринту. Уже в коридорі починає реалізовуватися заявлена ​​планувальна композиція: мініатюрна цегляна стіна буквально перекриває вхід в вітальню і "розводить" рух по двох напрямах. Кожне з яких в подальшому "переломлюється" за допомогою перегородок, які і зонируют приміщення. У це логічне поле залучені також відкриті дверні прорізи, завдяки чому простір залишається єдиним. Водний мотив в інтер'єрі - ще один повноцінний асоціативний ряд. Рифлена поверхня кухонного обладнання - імітація морської хвилі. А куточок з морським акваріумом став не тільки композиційним центром квартири, а й улюбленим місцем відпочинку господаря і його гостей. При всій суперечливості інтер'єру автор не пішов в постмодерному напрямі. Тут ви не знайдете перебільшеною компіляції, рафінованого з'єднання "антагонізмів", гротескної іронії. Хоча, можливо, технологія створення іміджу інтер'єру, по суті, і є "интертекстуальной", архітектор лише імпровізував ...Сергій Ачкасов: "Іноді у мене виникає почуття вичерпаності ситуації. Все, кажу я собі, потрібен якісний стрибок. В інтер'єрі, як це не парадоксально, можна легко стати рабом власного методу. Перехід на нове ігрове поле завжди рятівний. Експериментом став для мене останній проект, який я назвав "інтер'єр в джазовій обробці".