московська квартира загальною площею 150 м2 Олексій Долгов, Євген Чурканов

Перейтив галерею

Текст: Наталя Казакова

Фото: Карен Манько

архітектор: Олексій Долгов, Євген Чурканов

Журнал: Na (taq) 2003

Перекладаючи всім відому фразу, вельми потерту від частоти вживання, що архітектура - це застигла музика, в інше смислове вимір, ризикнемо дати єдине визначення нової роботи Олексія Долгова і Євгенія Чурканова: архітектура - це звучна музика. Подібна інтерпретація має вагому підставу. Адже своєрідним поштовхом до виникнення творчої ідеї стала музика відомого сучасного джазиста Яна Гарбаріка, і зокрема - "Скандинавські саги". Джаз - музичний стиль, що виник в середовищі чорного населення Нового Орлеана на півдні Північної Америки, - вже давно став надбанням естетствуючого людства всупереч всім законам чіткої суспільної ієрархії. У московському інтер'єрі музична імпровізація втілилася в геометрично чіткому розподілі простору, створивши своєрідну архітектурну варіацію на тему. А еклектика в даному випадку послужила підтвердженням ідеї спадкоємності в сфері самих різних мистецтв. Зонування простору в новій роботі архітекторів ненав'язливо, але проведено чітко. Ясно окреслюється кухня, відокремлена від їдальні і вітальні ширмою, яка і стала певним контрапунктом в архітектурних синкопах. Вона зроблена зі скла і нагадує вітраж з дивовижними різнокольоровими лініями, що виражають головну і побічні музичні теми. Вітраж приковує до себе увагу і інтригує таємницею, що ж ховається за матовим блакитно-сірим склом. Здається, що за ним щось інше, ніж саме прозовий місце в квартирі. Але що? Відповідно до ідеєю кухня витримана в єдиній меблевої тональності - просто шафи, в яких ховається побутове начиння. І їх на перший погляд не відрізнити від звичайних меблів. Увігнуті колони і підвісну стелю підкреслюють перехід з їдальні у вітальню. Завдяки цим елементам виникає відчуття концентрації, якоїсь "ідейної зосередженості" саме в цій частині простору. Акцент зроблений за допомогою архітектурного рішення. А тема ще більше посилюється за рахунок гри світла. Фактично в квартирі немає світильників, вони заховані в нішах на стелі. Світло падає з різних сторін, люмінесцентні лампочки розташовані по всьому периметру стельового карниза. Штори, спадаючі зі стелі і до підлоги і закривають не тільки вікно, але і всю стіну, візуально збільшують широту простору. Це додає відчуття повітря і простору. Лаконічність і зухвало вишукана простота підтверджуються єдиної кольоровою гамою. Холодний сірий, який доходить до сталевого, а при певному освітленні до блакитного, народжує асоціацію з тишею спокійній водної гладі і сприяє заспокоєнню і психологічного комфорту. Разом з тим геометрична визначеність (увігнуті колони, дугоподібний стеля в спальні і т.д.), так само як і матеріали (скло, легкі металеві конструкції, шкіра), протиставляють "спокійним" емоціям раціональність і жорстку, характерну впевненість в собі. Гармонія - категорія дуже відносна в наш час і досягається часом самими невідповідними одне одному речами. А мінімалізм, як переважний стиль в цій роботі, знову звертається до вислизає реальність - подібно до гри чи в музиці, чи то в архітектурі.Євген Чурканов: "У житлового середовища повинен бути образ, підтекст. В формотворчості мене приваблює сюжет. З простором повинен початися не просто якийсь діалог, а діалог, якщо можна так висловитися, предметний. Німа середовище має ожити," заговорити "... мовою музики та поезії . На мій погляд, джаз і архітектура - це близькі по суті світогляду, їм притаманний один принцип мислення. Саме тому імпровізація і стала лейтмотивом роботи. Так відчуваю ... "