Ібіца - іспанський острів в Середземному морі. Влітку тут збирається, здається, вся молодь Європи. Але у статусу "розважальної столиці" є й зворотний бік: сюди приїжджають в сезон, на тиждень-два-місяць, а потім острів порожніє. Будинки тут купують теж щоб проводити найприємніші літні місяці. Весь інший рік вони стоять з наглухо закритими віконницями.

Будинок Нільса ВаГер (Nils Wager) зовсім інший. Тут немає віконниць. Здавалося б, що в цьому такого? Однак в даному випадку питання з віконницями можна вважати принциповим. По-перше, їх немає тому, що в них немає необхідності - все одно ніколи б не закривали. Будинок Нільса цілорічний. Нільс, британець, в минулому корінний житель Лондона, влаштувався на Ібіці по чистій випадковості. "У студентські роки ми любили нагрянути сюди з друзями, погуляти з тиждень і роз'їхатися по домівках, - розповідає Нільс. - Мені завжди тут подобалося, але про те, щоб приїхати сюди не влітку і тим більше надовго, я й не думав. Кілька років тому я вирішив підшукати собі будинок на Ібіці - друзі давно "вимагали" від мене обзавестися такою віллою. якось їхали інспектувати черговий варіант, повернули не туди, заблукали і опинилися в дивному місці. Не відразу було зрозуміло, що тут до чого. Начебто б і пагорб, і ландшафт, а начебто і якісь бетонні ру ни ". Саме таким в перший раз побачив Нільс то місце, де згодом з'явився будинок його мрії. Бетонні руїни - це все, що залишилося від проекту, який тут намагалися реалізувати до нього. Чи то у попередніх власників раптово скінчилися гроші, то чи архітектори, вкрай змучені складним, горбистим рельєфом, вирішили закинути роботу. "Звичайно, було, м'яко кажучи, економічно невигідно працювати з таким спадщиною, завжди простіше починати з нуля, - говорить Нільс. - Але щось в цих руїнах було, і у мене не вистачило духу від них позбутися".

І тут знову варто згадати про віконницях. Більшість літніх будинків на Ібіці витримані в одній стилістиці і чимось нагадують забудову грецьких островів, Прованс в курортній версії. Будинок Нільса ж за всіма параметрами з цієї стилістики вибивається, і віконниці на цьому мінімалістському, бетонному фасаді точно б не прижилися. "Будинок повинен був бути стриманим, лаконічним і відкритим навколишньому простору", - коментує Нільс. Тому на фасаді головну роль грають величезні, панорамні вікна в підлогу. З першого поверху можна безперешкодно потрапити на терасу з басейном. Лаундж-зона для прийняття сонячних ванн є і на даху. "Влітку це все, звичайно, добре, але взимку марно, тоді все життя зосереджується в вітальні навколо каміна", - говорить Нільс. Камін, до речі, з самого початку не передбачався. Він з'явився, коли Нільс зрозумів, що Ібіца хороша не тільки влітку і жити він тут хоче круглий рік. Довелося пристосовувати будинок під нові запити господаря.

У Нільса велика колекція творів сучасного мистецтва. "Я дуже боявся, що будинок стане схожим на музей. Все-таки великі, відкриті приміщення, плавно перетікають одне в інше, так і просяться під художню галерею, - каже Нільс. - Але дизайнер Марія Родрігес-Карреньо Вільягомес (Maria Rodriguez-Carreno Villagomez) запропонувала цікавий хід. Вона розфарбувала стіни в яскраві, майже кислотні кольори і використовувала масивну меблі чітко читаються форм. А вже потім в цьому просторі, де колористична і композиційна домінанти визначені, знайшла місце для окремих предметів ".