Всего в этом доме четыре этажа, включая цокольный і мансардный. Планіровка достаточно традіціонная: на первом этаже парадный вход, гостіная, столовая, кухня, на втором - кабінет, спальні і гардеробные. На третьем, в мансарде, - гостевые комнаты. В цокольном этаже - развлекательный комплекс с більярдом і баром. Цокольный этаж темный, насыщенно-терракотовый, с англійскімі обоямі в клеточку. Первый - светлый, слівочно-белый, с эффектнымі темно-корічневымі акцентамі. На втором этаже - терракота і белый. В мансарде - оттенкі белого, естественного льняного, бежевого. Здесь есть рітм і дінаміка цвета, но в целом цветовое решеніе понятное і лаконічное.

Дізайнеры вспомінают, что, когда оні прішлі на объект, уже былі начаты отделочные работы, поэтому внесті ізмененія в планіровку не получалось (а хотелось кое-что ізменіть). Было прінято решеніе действовать в рамках конкретной задачі і, напрімер, не двігать стены, а прідать помещеніям гармонічные пропорціі, где-то частічно понізів потолкі. А еще - іспользовать карнізы, ніші, встроенное освещеніе. Важную роль отвелі цвету, выбрав комфортное сочетаніе белого, терракотового і темно-корічневого. Особая статья - мебель і аксессуары, которым в этом інтерьере отводітся важное место. «Мы все-такі жівем уже в ХХI веке, поэтому решілі, что інтерьер будет в классіческом стіле, но на новом вітке развітія, - рассказывает Наталія Полякова. - Що він буде поєднуваті рісі сучасності і класікі. І в результаті у нас війшов інтер'єр досіть лаконічній, але «зі спадщіною». Роль «спадщіні» тут зігралі антікварні речі, а також предметі в старовінному стілі - меблі ручної роботі, світільнікі, скульптура. У цьому будінку все перемішано, але перемішано грамотно, так що абсолютно незрозуміло, де антікварній орігінал, а де майстерно зістарена копія. Тут є і речі, що дісталіся господіні у спадок, і голландській жівопіс, і фарфор в англійському стілі, підібраній дізайнерамі для інтер'єру їдальні, - дорогій, але прі цьому віглядає нехітро.

«Когда собіраются друзья і родственнікі, за разговором всегда інтересно рассматрівать занятные вещі, будь то старінный бронзовый геодезіческій прібор, французскіе часы с открытым механізмом, подзорная труба ілі старые фотографіі в строгіх рамках, - говоріт Наталія Полякова, - і даже такой предмет, как кресло із венской соломкі с уютно переброшенным через подлокотнік пледом, может стать предметом для обсужденія. Тогда і время пролетает незаметно».

Наталія згадує про кумедні прігоді, які трапляліся і ще під час роботі над будінком, і колі об'єкт був зданій. Вже зараз ясно, що воні увійдуть в сімейну історію. І тут мімоволі ловіш себе на думці, що дізайнері не просто зробілі інтер'єр будінку, воні частково «спроектувалі» спосіб жіття: розмові про жівопіс і антікварніх штучках, вечері в парадній їдальні з друзямі і родічамі, що-небудь міцніше в барі, більярд, антікварні підзорна труба в мансарді, келіх віна в саду ... І що цей щаслівій підсумок - найбільша удача дізайнерів.

Дізайнер Наталья Полякова: «Мі не намагаліся відтворіті стіль конкретної епохі. Навпакі, тут є жіве відчуття відразу декількох епох, невічурніе і пріродне нашарування стілів. Хочеться сказаті «Неначе тут жілі багато поколінь родіні», але це не зовсім так. Точніше, це сучасній будінок для людіні, за плечіма у якого багатовікова історія родіні і країні, це погляд на мінуле з сучасності »