ресторан "Притулок битливій кози" Гала Філатова, Влад Ісаєв, Фрол Фролов "Козина" тема в інтер'єрі петербурзького клубу "Притулок битливій кози"

Перейтив галерею

Фото: Денис Щігловскій, Олексій Бабаєв

Текст: Надія Серебрякова

Автор проекта: Влад Ісаєв, Гала Філатова, Фрол Фролов

Журнал: N5 (50) 2001

Все і почалося з інтригуючого назви: "Притулок битливій кози" (Санкт-Петербург, Заміський проспект, д. 6). "Козина" тема червоною ниткою проходить в інтер'єрі обох залів. Ще в гардеробі, над яким гордо майорить вивіска "Секонд-хенд", відвідувачам замість звичайних номерків видають маленьких глиняних козенят. А в двох метрах від гардероба красується справжній скарб - дерев'яна коза, зібрана з безлічі шестерень, самовара, склянок з борошном, відерця з квасолею, трубопроводу (імітує козячу систему травлення) і бог знає з чого ще. Центральне місце в першому залі (вирішену у вигляді млина) займає стіл-жорно. Навколо нього, немов мішки з зерном, розташувалася зграйка стільців в мальовничих чохлах. Ряд дощатих столів, що вишикувалися уздовж вікна, висвітлюють оригінальні світильники, що нагадують козяче вим'я. Але і на цьому тема не вичерпується. У другому залі вона несподіваним чином виникає у вигляді "Вовка і сімох козенят" - так-так, тієї самої казки. На стінах повністю відтворено текст цієї сумної історії, і якщо хтось забув, то, переходячи від столика до столика, може відновити її в пам'яті. Ще одна родзинка інтер'єру - вогнище, який чудесним чином виникає в метровій товщі стіни, що розділяє зали. Насправді вона розділяє не два приміщення, а два будинки (власне кажучи, капітальних стін тут - дві). І тепер довгими зимовими, короткими весняними, і зовсім вже крихітними літніми вечорами тут завжди можна буде посидіти у живого вогню.