дворівнева мансарда площею 90 м2 (центр Санкт-Петербурга) Андрій Курочкін Змінена до невпізнання невелике мансардне приміщення. Істотно розширене простір, що сформувався навколо круглого залу

Перейтив галерею

Фото: Петро Лебедєв

Текст: Андрій Щур

архітектор: Андрій Курочкін

Журнал: (53)

Найчастіше архітектори вважають, що головний обмежувач для повної свободи - зовнішній тиск: лише при його відсутності можна надати творінню максимальну ступінь творчої свободи, смислове та естетичну цілісність. При створенні цієї петербурзької квартири "опонента" не було - і це найважливіший фактор успіху: професіоналізм, художницьке чуття, що не скуті жодними рамками, дозволили реалізувати проект чудовим чином У роботі над проектом завдання вкластися в мінімальний бюджет грала не останню роль. При цьому було важливо не перетворити роботу в рутинний квартирний ремонт, сенс якого - не більше ніж оновлення повсякденному обстановки. Невелике мансардне приміщення - ось пересічний, цілком стандартний квартирний "матеріал" в центрі Петербурга. Це досягається ретельно підібраними елементами інтер'єру з натурального каменю, нержавіючої сталі, скла. Дизайн балконного огородження запозичений у італійського архітектора Gaetano Pesce і вносить додатковий ігровий сенс, будучи відвертою цитатою з сучасного інтер'єру паризької квартири. При порівняно скромному бюджеті квартира справляє враження якісно, ​​стильно і самобутньо оформленого приміщення. У квартирі нарочито відсутній меблі: диван тут скоріше не утилітарний предмет, а форма, вдало вписується в геометрію простору. Недолік меблів відшкодовує рояль: балкон, де він розташований, сприймається при цьому як якусь подобу сцени. Ванна кімната, що займає, здавалося б, непропорційно велику площу по відношенню до інших приміщень, покликана підтвердити небажання господарів квартири вважатися з відсутністю місця. На відміну від решти простору, вона виконана в насичених червоних тонах, створюючи кілька драматизированную, театральну атмосферу, що працює на загальний імідж квартири. Автор, таким чином, направив основна увага на організацію простору як такого. Це в першу чергу відповідало нагальною завдання перевлаштувати задану планування. З іншого боку, саме необхідність такої реорганізації стала для архітектора і провідним стильовим принципом проекту. Відсутність декларативності тут, можна сказати, декларується: сам простір задає обсяг, колір, стиль.