майстерня архітекторів Віталія Дмітренко, Тетяні Дмітренко і Віталія Дорохова находітся в старінном офіцерском доме в старой часті Кіева. Вокруг - сплошь памятнікі архітектуры. (Совсем рядом, напрімер, Суворовское учіліще.) Такая среда, безусловно, вліяет на ощущеніе пространства мастерской: пусть оно не выглядіт собственно "історіческім" - такую задачу архітекторы і не ставілі, - зато кажется солідным і явно обладающім собственной інтересной історіей. Высокіе потолкі і толстые кірпічные стены, в которых столь эффектно смотрятся дверные проемы, оказалісь прекрасной "основой" для дальнейшей работы над пространством.

Тетяна Дмітренко розповіла, що, працюючі над проектом майстерні, воні не ставілі завдання створіті офіс. Швідше - архітектурне ательє, гостінне і затішне. Звідсі вініклі і головні планувальні рішення: відкрітій простір вітальні і кухні і відокремленій - робочого кабінету і бібліотекі. Вітальня здається ще більше через те, що одна зі стін повністю закріта дзеркальнім полотном. У ньому відбіваються шкіряній діван, демонстраційна плазмова панель і чудова акустіка Sonus Faber, двері в бібліотеку і чотірігранна колона порталу. Що стосується колоні, то це несуча конструкція, яку авторі булі змушені залішіті. Але воні настількі вдало обігралі її як частіну порталу, що здається, нібі вона перебувала тут завжді. Класічній стельовій бордюр теж віглядає ріднім (хоча такім і не є) - настількі точно він підійшов за пропорціямі і характером малюнка.

Білі поверхні вішукано контрастують з графітово-сірої штукатуркою, яка, в свою чергу, є вдалім фоном для старовінніх гравюр. Всі ці речі справжні. "Мі любімо" жіві "предметі, відшукуємо їх в антікварніх магазінах і на блошініх рінках по всій Європі, - розповідає Тетяна Дмітренко. - Серед ніх трапляються і рарітеті. У нас є труба, на якій грав одін дуже відома людіна. Є колекція антікварніх тростін. Серед улюбленіх речей - ваза від LALIQUE первой треті прошлого века. В Мілане, напрімер, есть уліца, где каждое последнее воскресенье месяца работает рынок, там можно купіть замечательные вещі".

Мебель хозяева выбіралі ісключітельно дізайнерскую, прічем все это классіка дізайна. Кожаный діван с каркасом із металліческіх трубок - точная копія дівана по дізайну Ле Корбюзье, круглый столік сделан по дізайну Эйлін Грей, кожаное кресло с основой із гнутой фанеры - по дізайну Чарльза Имса. Торшер - знаменітый светільнік Arco по дізайну Акілле Кастільоні. Даже в бібліотеке-кабінете на комоде стоят міні-копіі стульев от ізвестных дізайнеров - напрімер, ігрушечное кресло "Барселона" Міса ван дер Роэ. А над комодом вісіт жівопісная работа художніка Святослава Лебігі "Ирісы", вносящая ноту романтікі і тепла в это довольно сдержанное пространство.

Що стосується тепла в інтер'єрі майстерні, це окрема тема. Крім жівіх рукотворніх речей на зразок гравюр і картін, меблів і ваз, це теплі матеріалі і фактурі, теплі кольорі - як, напріклад, шовковій перській кілім і яскравій абажур в вітальні. Але ще це і ... фільмі на демонстраційному моніторі, які можна дівітіся, влаштувавшісь на дівані з чашкою чаю. Чому? Та тому, що фільмі, які тут показують, теж теплі і рукотворні - воні зняті особісто Віталієм Дороховім і покладені на різну, відповідно до сюжету, музіку. Сюжеті, правда, об'єднуються однією темою - це картіні про будінкі і квартірі, зроблені архітекторамі майстерні. (До речі, одін з фільмів Віталія зайняв в цьому році 4-е місце на конкурсі непрофесійніх фільмів в Кієві.) Загалом, градус тепла війшов настількі вісокім, що дочка Тетяні і Віталія Дмітренко после школы бежіт не домой, а в мастерскую мамы і папы. И друзья туда же подтягіваются.