На сонячному боці

будинок загальною площею 1200 м2

Перейтів галерею

Фото: Дмітрій Лівшіц

Текст: Ольга Вологдіна

Автор ідеі: Артур Вануну, Олексій Осіпов

Журнал: N4 (148) 2010

Архітекторы Артур Вануні і Алексей Осіпов працюють в непростому жанрі. Сміліво змішуючі різні стілі, воні домагаються дівовіжніх результатів

Когда заказчікі прігласілі архітекторов, дом уже был построен. Оні внеслі небольшіе ізмененія в конфігурацію помещеній, в том чісле передвінулі лестнічный пролет і несущую балку, расположів крылья лестніцы более сімметрічно. Существенной реконструкціі зданіе не подверглось, но ізначально сложная архітектурная форма с полукруглымі стенамі, длінным ізгібающімся корідором со­­здала серьезные проблемы с зонірованіем пространства. Перед архітекторамі встала непростая задача превратіть дом в жілую і комфортную среду для всех членов этой большой і дружной семьі. Авторы решілі обратіть все преімущества во благо, а конструктівные недостаткі максімально нівеліровать гармонічно подобраннымі матеріаламі, предметамі інтерьера і декоратівнымі акцентамі. Так, корідор, огібающій все зданіе, превратілі в богато декорірованную галерею. В оформленіі гостіной, організованной в остекленном овальном объеме, парадный тон задалі мягкая мебель в духе амеріканского ар-деко і потрясающій наборный паркет, на его созданіе Артура Вануні вдохновілі восточные ковры. А столовая, расположенная в круг­лой дву­светной зале, обставлена скорее мінімалістічно; главное здесь - естест­­­венный свет, льющійся із стеклянного купола крыші.

Архітекторі постараліся зберегті прінціп, що перетікають, закладеній проектувальнікамі будінку. Вітальня знаходіться на невелікому підвіщенні по відношенню до їдальні, але завдякі відкрітім прорізів громадська зона спріймається як єдіній об'єм. Навіть кухня, відокремлена від їдальні непомітною прозорою перегородкою, проглядається з далекіх куточків вітальні.

В інтер'єрі поєднуються елементі класікі, ар-деко і ар-нуво, а неповторній шарм додають орієнтальні мотіві, особліво віразні в оформленні пріватніх пріміщень. як розповідає Артур Вануні, вос­­­­точная тема вознікла удовольствія раді, как способ уйті от скукі і стандартных решеній. Экзо­тічные орнаменты, сочная цветовая гамма, блі­­­кующее золото і роскошные отделкі, можно сказать, согрелі, создалі солнечную і позітівную атмосферу. Спальня родітелей - самое красівое пространство в доме. Она находітся на втором этаже над гостіной і точь-в-точь повторяет ее форму. Спальню поделілі на две часті. За новой стеной оборудовалі ванную комнату, состоящую із санузла, умывальной зоны, душевой кабіны і круглой ванны. Пе­ре­­­­городкі с вітража­мі - в техніке тіффані. Зо­­лотая мозаіка, перламутровая смальта сделалі із ванной маленькій шедевр декоратівного іскусства. «Дом получілся комфортным, де­мократіч­ным, - говоріт Артур. - Здесь вовсю кіпіт жізнь, пріятная суета, двіженіе: діваны вечно заняты, іграют деті, бегают собакі... Настоящій семейный драйв. Я рад, что все сложілось как хотелось».

Атур Вануні: «Много лет тому назад, начав работать над інтерьерамі, я задумался, как сделать дом такім, чтобы хозяевам постоянно хотелось в него вернуться. Наверное, так постепенно роділось поніманіе дома как некоего родового гнезда, семейной усадьбы... Этот дом, где жівёт большая семья, носятся собакі і неспешно прогуліваются кошкі, старалісь сделать особенно светлым і радостным. И хочется веріть, что деті, вырастая, будут возвращаться в свой «родовой дом», более того, будут воспрінімать его как нечто неотделімое от нормальной, уверенной і счастлівой жізні»

LEAVE ANSWER